Психолог - досить молода професія для нашої країни. Росіяни, ми тобто, ще не звикли закликати зазначеного фахівця на допомогу. Чи не тому існує так багато міфів щодо діяльності психолога? Давайте розберемося, що це за міфи?

Міф перший. Психолог як священик. Якщо врахувати, що протягом багатьох століть люди виливали душу, каялися, сповідалися саме священика, то походження цього міфу стає очевидним.

Ось і зараз хтось може піти до психолога в надії бути вислуханим, прощеним, зрозумілим. Психолог для таких людей є святим, непогрішним людиною, а його робоче місце - храмом доброти, прощення. У принципі, така точка зору на діяльність психолога має право на існування. На підтвердження того, в останні роки почала розвиватися християнська, православна психологія, що поєднує в собі духовність священика і професіоналізм вченого-психолога.

Міф другий. Психолог - чаклун, чарівник, шаман. Походження цього міфу теж зрозуміло без слів, адже до кого, як не до астрологів, чаклунів, волхвів, зверталися люди в давнину за мудрою порадою і підтримкою. Ось і зараз на психолога хтось покладає надії, що він одним словом, одним радою, "помахом чарівної палички" вирішить проблему. Такі очікування бувають марні.

Міф третій - філософське. Клієнт бачить у психолога всеведающего мудреця, розумного, начитаного, освіченої людини.

Міф четвертий - кармічний (від слова "карма"), астрологічний. Він схожий з двома попередніми. Клієнт з таким уявленням про роботу психолога приходить до фахівця зі скаргами: "Карта не так лягла!", "Зірки і планети неправильно розташувалися!", "Не судилося мені вирішити цю проблему!", "Мене переслідує зла доля!" тощо

Міф п'ятий - медичний. Людина приходить до психолога як на прийом до лікаря, у спілкуванні з фахівцем вживає медичні терміни, називає і вважає себе нездоровим, хворим, що мають потребу в лікуванні. У якомусь сенсі психолог - теж лікар - лікар душі, але ... у цьому випадку велику частину відповідальності за "зцілення" бере на себе сам клієнт.

Міф шостий - адекватний. Це й не міф взагалі, тому що людина, йдучи на прийом до психолога, твердо знає, чого можна очікувати, готовий брати активну участь у допомозі собі. Такий клієнт може прямо говорить: "У мене проблема!", "У мене фобія, депресія, стрес ...".

Як би клієнт ставився до роботи психолога, останній повинен по можливості підлаштуватися під подання свого клієнта про нього, відповідати цим уявленням, говорити "мовою клієнта" і в той же час поступово, ненав'язливо, але наполегливо допомагати йому (клієнту) досягти більшої адекватності розуміння діяльності психолога. Іншими словами, бажано, щоб людина, спочатку сприймав психолога як чарівника, мага, чаклуна, став сприймати його саме як фахівця, професіонала, вченого-психолога.

Автор: